розгачений

РОЗГА́ЧЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до розгати́ти, розгати́тися.

2. у знач. прикм. Розгорожений, неперекритий, без гатки.

Перевіряючи надійність облоги, їхали по горах і долах полковник Нелютов і капітан Шепіт. Перебиралися через розгачені потоки, обминаючи білі, виполоскані зливою скелі (П. Загребельний);

* У порівн. Біжить весела дітвора зі школи, Нестримна, як розгачена ріка (Д. Павличко).