розгорювати
РОЗГОРЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш і РОЗГО́РИТИ, рю, риш, док., що, розм.
1. Спромогтися на що-небудь з труднощами, зазнавши горя.
Дає йому Прокіп гроші: – Вибачайте, дядьку, що мало: кріпак не багацько розгорює (Марко Вовчок);
Він собі й хату розгорював, і люди його не цурались (Ганна Барвінок);
[Іван:] Грошенят, спасибі Богові, розгорив (з переказу).
2. Розвіяти горе.
– З добрим подружжям і горе розгорюєш! – докинув поспіхом і Максим (Ю. Смолич).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розгорювати — розгорюва́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- розгорювати — -юю, -юєш і розгорити, -рю, -риш, док., перех., розм. 1》 Спромогтися на що-небудь з труднощами, зазнавши горя. 2》 Розвіяти горе. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розгорювати — ДІСТА́ТИ що, рідше кого, чого (стати власником чогось, мати можливість розпоряджатися кимсь, чимсь), ДОБУ́ТИ, ЗДОБУ́ТИ, РОЗДОБУ́ТИ, УЗЯ́ТИ (ВЗЯ́ТИ) рідше, ДОБУ́ТИСЯ чого, розм., ЗАПОПА́СТИ розм., ДОСТА́ТИ розм., ПРИХОПИ́ТИ розм., ПРИХВАТИ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- розгорювати — РОЗГОРЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш і РОЗГО́РИТИ, рю, риш, док., перех., розм. 1. Спромогтися на що-небудь з труднощами, зазнавши горя. Дає йому Прокіп гроші: — Вибачайте, дядьку, що мало: кріпак не багацько розгорює (Вовчок, І, 1955, 138)... Словник української мови в 11 томах
- розгорювати — Розгорювати, -рю́ю, -єш гл. = розгорити. Він собі й хату розгорював. Г. Барв. 5. Словник української мови Грінченка