розгорятися

РОЗГОРЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся і РОЗГОРА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., РОЗГОРІ́ТИСЯ, рю́ся, ри́шся, док.

1. Починати горіти дедалі сильніше (про що-небудь займисте).

Я підкидаю до кани дров. Вони поволі розгоряються (Ю. Яновський);

Сірники гасилися один за одним, навіть не розгорівшись (С. Васильченко);

Ось розгорілося вугілля, взялося жаром (І. Сенченко);

* Образно. Червоних маків розгорівся ряд Після дощу, ласкавого й рясного (М. Рильський);

// Палати дедалі яскравіше, поширюючись на велику площу (про вогонь, пожежу, багаття і т. ін.).

Пожежа все розгорялась та розгорялась (Панас Мирний);

Іноді, коли вогонь розгорався ясніше, навколо багаття вимальовувалися постаті людей (Григорій Тютюнник);

Поодинокими вогниками засвітилися ватри у французькому таборі, потім розгорілися у великі багаття (П. Кочура);

* Образно. Побіля хат жовтіли клени й осокори, з кожним днем вони все жаркіше розгорялись дивовижним осіннім пожаром (І. Цюпа).

2. Світити, сяяти, блищати дедалі яскравіше (про небесні світила, джерела світла).

Місяць на небі розгоряється (В. Стефаник);

Вона [зірочка] летіла швидко-швидко, мов метеор, то розгоряючись, то затухаючи (Ю. Збанацький);

Спалахнув вогник сірника, затріщала, розгоряючись, свічка (П. Колесник);

// Ставати яскраво освітленим (про обрій на сході й заході сонця, про предмети і т. ін.).

На світанні, коли на сході вже зоря розгорялась і пастухи виганяли худобу на царини, мчав степом у напрямі до Дніпра відкритий блискучий автомобіль (О. Гончар);

Захід погас не розгорівшись (О. Донченко);

Ось перша чайка іскрою зліта І, мов згорівши, падає у воду, І розгоряється вже круча золота, Лісами простягнувшися до сходу (М. Нагнибіда);

Чим ближче під'їжджали троянівці до заводу, .. тим яскравіше розгоралися і освітлювалися величезні, запорошені вугільною пилюкою вікна заводу (Григорій Тютюнник).

3. рідко. Ставати гарячим, задушливим від спеки.

День розгорявся. Повітря нагрівалось, ставало жарко (О. Гончар);

// Розжарюватися, розпікатися.

Запалена піч розгоряється й тріщить (Марко Вовчок).

4. Покриватися рум'янцем, червоніти.

Лиця в них розгорялися якимось дивним огнем (І. Франко);

Він тільки скоса поглядав на Соломію, на її рум'яні щоки, котрі розгорілися і розчервонілись, як маківки (І. Нечуй-Левицький);

Скрипаленко багатозначно зітхнув, потер долонею вухо, від чого воно враз розгорілося жаром (Ю. Збанацький).

5. перен. Приходити в стан сильного збудження, душевного піднесення.

Мотря стоїть коло печі, та в запічку колупає... Почервоніла, розгорілася, ще краща стала, ніж була (Панас Мирний);

Становий розгорівся, стрибонув через два камені, посковзнувся й шубовснув ногою в воду (І. Нечуй-Левицький);

// Виражати стан сильного збудження, душевного піднесення (про кров, серце і т. ін.).

Молода кров, розгоряючись, гріє, б'є у лице (Панас Мирний);

В неї саме тоді серце розгорілось до Уласа, розгорілось од кохання (І. Нечуй-Левицький);

// Перебувати у хворобливому стані, мати підвищену температуру.

Сухе тіло його ще дужче розгорялося; очі застилало заволокою; у висках – сіпало; у грудях – боліло-хрипіло (Панас Мирний);

Занедужав я, розгорівся, якась трясця мене трясла (Ганна Барвінок).

6. перен. Проявлятися повною мірою, ставати дуже сильним (про почуття, фізичні або душевні переживання і т. ін.).

Біль розгорявся з несподіваною силою (В. Козаченко);

Люди застогнали. Туга розгорялась, як вогнище (Є. Кравченко);

Любов молода, наче зірка весни, розгорілася в серці мені (А. Малишко);

// Досягати найвищої точки у своєму вияві.

– От і літо розгорілося, і абрикоси вже жовтіють... (І. Нечуй-Левицький);

– Ходімо вечеряти, – сказав лікар. – У кожного розгорівся апетит (М. Трублаїні);

// Розростатися, посилюватися.

Мелодії розгоряються, ніби займаються вогнем (І. Нечуй-Левицький);

Бій на баржі розгорався (З. Тулуб);

Навколо його статті розгорілась гостра дискусія (Ю. Шовкопляс).