розграниччя
РОЗГРАНИ́ЧЧЯ, я, с., заст., рідко.
Лінія, що розділяє що-небудь; границя, межа.
Серед недоступних скель, на розграниччю [розграниччі] трьох кантонів, над озером відграється пречудово хороша і висока сцена присяги на вірність своїй країні (І. Франко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me