розграниччя

РОЗГРАНИ́ЧЧЯ, я, с., заст., рідко.

Лінія, що розділяє що-небудь; границя, межа.

Серед недоступних скель, на розграниччю [розграниччі] трьох кантонів, над озером відграється пречудово хороша і висока сцена присяги на вірність своїй країні (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me