роздвоюватися

РОЗДВО́ЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., РОЗДВО́ЇТИСЯ, о́юся, о́їшся, док.

1. Ділитися на дві частини, роз'єднуватися надвоє.

Чисто виголене підборіддя трохи роздвоювалося (В. Собко);

Через якусь хвилину Давидові здається, що місяць раптом роздвоюється, а зорі почали товктися, підстрибувати (М. Стельмах);

– Мені завжди хотілось ніби роздвоїтися, розмножитися, розірватися на сто шматків, і щоб кожна моя частина жила, й творила, й пізнавала різне гарне, і щоб все це був я (О. Довженко);

* Образно. Геніальний поет роздвоївся (на себе і страх!) (В. Стус);

// Розгалужуватися на два боки або надвоє (про дорогу, колію і т. ін.).

Рівна дорога, роздвоюючись, вужчала (А. Шиян);

Вагони вже гуркотіли на дальніх стрілках, колія роздвоювалася, троїлася, поїзд підходив до великої станції (В. Кучер);

Широкий Дунайський рукав роздвоївсь і круто загнув праворуч і ліворуч (С. Добровольський).

2. перен. Втрачати цілісність (почуття, ставлення, погляду); приходити до стану внутрішнього розладу.

Душа юнака роздвоювалась. Він шанував Байду, був одним з кращих його учнів, та коли б Шаблій лише моргнув йому з свого комбайна, він не задумався б і перебіг би до .. Шаблія (Д. Бедзик);

Життя його роздвоїлося, розкололося надвоє (Панас Мирний);

Олекса-чортоборець боявся стати богоборцем. Віковічна віра всіх предків не могла так скоро зникнути в одному індивідуумі – і Олекса роздвоївся (Г. Хоткевич);

Від того часу Максимова душа роздвоїлася. “Хтось десь поперекручував! Зовсім воно не так, як говорять усі, й бабуся навіть” (І. Багряний).

3. розм., рідко. Розкриватися на дві половинки.

Ворітечка двійненькі, роздвойтеся (П. Чубинський).