1. Словник української мови у 20 томах

роздобича

РОЗДОБИ́ЧА, і, ж., розм., рідко.

Те саме, що роздобу́ток.

Як побіжить [лев] бувало на роздобичу, так усіх, хто б йому не попався по дорозі, розриває на шматки і кидає (з казки);

Поїхали вони на роздобичу (П. Чубинський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. роздобича — -і, ж., заст. Те саме, що роздобуток. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. роздобича — РОЗДОБИ́ЧА, і, ж., розм., рідко. Те саме, що роздобу́ток. Як побіжить [лев] бувало на роздобичу, так усіх, хто б йому не попався по дорозі, розриває на шматки і кидає (Укр.. казки, 1951, 55); Поїхали вони на роздобичу (Чуб., II, 1878, 251). Словник української мови в 11 томах
  3. роздобича — Роздоби́ча, -чі ж. Добыча, раздобываніе. Поїхали вони на роздобичу. Чуб. II. 251. (Змій) полетів кудись на роздобичу. Грин. І. 162. Словник української мови Грінченка