розказувати

РОЗКА́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗКАЗА́ТИ, кажу́, ка́жеш, док., що і без прям. дод., про кого – що, рідко за кого – що.

Розповідати, описувати, викладати що-небудь побачене, почуте і т. ін.; повідувати, повідомляти про когось, щось.

Сидить [Маруся] смутна і невесела, і нічого про весілля не розказує (Г. Квітка-Основ'яненко);

Тяжко, нудно розказувать, А мовчать не вмію. Виливайся ж, слово-сльози (Т. Шевченко);

Стара бабуся було розказує нам, дівчаткам, прядучи вовну, .. як то колись було (Марко Вовчок);

Їй стало чудно, що вона розказує за себе хлопцеві, котрого побачила вперше (І. Нечуй-Левицький);

[Любов:] Мені снилось, що я була щаслива, дуже щаслива, я була з тобою і розказувала тобі своє життя (Леся Українка);

– Мій покійний дід розказував, що одного разу заїхали до нього цигани ночувати (Григорій Тютюнник);

Розкаже [Шура], як марно шукала його по сибірських госпіталях (О. Гончар);

Розкажи, розкажи мені, поле: Чого рідко ростуть колосочки? (П. Тичина);

Про що розповім тобі? Чи розкажу тобі, як співають наші дівчата..? (М. Хвильовий);

* Образно. Багато міг би розказати вітер, але у вітру голос пересох (Л. Костенко);

// Розповідати що-небудь по пам'яті (байку, казку і т. ін.).

Марина почала розказувати Гриця. У хаті стало так тихо, хоч мак сій, тільки голос Марини роздавався, передаючи слова пісні (Панас Мирний);

Я хочу байку розказати (Л. Глібов);

Розкажу дружині вірній, Приклонившись до рамена, Казку мовою простою... (М. Рильський);

* Образно. Шумлять мені пісню дерева, Розказує казку трава (О. Олесь);

// Переказувати, викладати зміст роману, оповідання, фільму і т. ін.

Завтра починаю нове оповідання, яке буде називатися “Подарунок на іменини”. Зміст розкажу потому (М. Коцюбинський);

// Пояснюючи, описувати прикмети, деталі чого-небудь.

Пішов собі чоловік тою тропою, що розказала жінка (Панас Мирний);

// у знач. вставн. сл. Уживається як посилання на чию-небудь розповідь або на якесь писемне джерело.

– Он, розказують, на Красногорку напали розбишаки... (Панас Мирний);

Колись отак, розказує легенда, – Хустиною святая Вероніка Зібрать хотіла сльози й піт Христа (Леся Українка).

◇ (1) І не розказа́ти, і не написа́ти (д) див. сказа́ти;

(2) І не розказа́ти, і не списа́ти (д) див. сказа́ти;

(3) І ні розказа́ти, і ні написа́ти (д) див. сказа́ти;

(4) І ні розказа́ти, і ні списа́ти (д) див. сказа́ти;

(5) Не мо́жна сло́вом розказа́ти, а́ні перо́м описа́ти (д) див. спи́сувати;

(6) Не розказа́ти, не написа́ти (д) див. сказа́ти;

(7) Не розказа́ти, не списа́ти (д) див. сказа́ти;

Ні (ані́) в ка́зці сказа́ти (розказа́ти), ні (ані́) перо́м описа́ти ([не] списа́ти) див. сказа́ти;

(8) Ні розказа́ти, ні написа́ти (д) див. сказа́ти;

(9) Ні розказа́ти, ні списа́ти (д) див. сказа́ти;

(10) По́вну то́рбу розказа́ти – багато повідати.

Я ж кажу, що від усього зна: і від пристріту, і переполоху, і трясці .. І не криється баба: тільки зачепи – вона тобі повну торбу розкаже, аби підхвалили (Дніпрова Чайка);

(11) Розка́зувати байки́ – вигадувати небилиці, приховувати сутність чого-небудь;

(12) Розка́зувати / розказа́ти свої́ми слова́ми – переказувати зміст чого-небудь.

[Орлюк:] Я не хочу, щоб ти була на суді .. Я все розкажу тобі своїми словами (О. Довженко);

(13) Чо́ртові (ді́дьку, ба́тьку) ли́сому розкажи́, вульг., лайл. – вияв недовіри до чиїх-небудь слів.

– Чіпка добрий чоловік: за кожним кумуватиме... – Батькові своєму лисому розкажи! – приснув Грицько (Панас Мирний).