1. Словник української мови у 20 томах

розкльовувати

РОЗКЛЬО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗКЛЮВА́ТИ, юю́, ює́ш, док., кого, що.

1. що. Клюючи, поїдати, розтягувати що-небудь.

Горобці розкльовували паруючу купу гною (Григорій Тютюнник);

* Образно. Птиця тут чорна розкльовує місячне сяйво, вимиває ним свої крила (М. Стельмах).

2. кого, що. Розбивати, пошкоджувати кого-, що-небудь дзьобом.

Півні, зачувши весняне привілля, в ревнивім осатанінні розкльовували один одному до червоної юшки шишкасті гребені (Григорій Тютюнник);

Не вгадали [ченці], що вилетить Орел із-за хмари Замість гуся і розклює Високу тіару (Т. Шевченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розкльовувати — розкльо́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розкльовувати — див. клювати Словник синонімів Вусика
  3. розкльовувати — -ую, -уєш, недок., розклювати, -юю, -юєш, док., перех. 1》 Клюючи, поїдати, розтягувати що-небудь. 2》 Розбивати, пошкоджувати кого-, що-небудь дзьобом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розкльовувати — РОЗКЛЮВА́ТИ (про птахів), РОЗДЗЬО́БАТИ (РОЗДЗЮ́БАТИ). — Недок.: розкльо́вувати, роздзьобувати (роздзюбувати). Не вгадали, що вилетить Орел із-за хмари Замість гуся і розклює Високу тіару (Т. Шевченко); У жостері трапезували дубоноси. Словник синонімів української мови
  5. розкльовувати — Розкльо́вувати, -кльо́вую, -вуєш; -кльо́вуй, -кльо́вуйте; розклюва́ти, -клюю́, -клює́ш; розклю́й, -клю́йте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. розкльовувати — РОЗКЛЬО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗКЛЮВА́ТИ, юю́, ює́ш, док., перех. 1. Клюючи, поїдати, розтягувати що-небудь. Горобці розкльовували паруючу купу гною (Тют., Вир, 1964, 134); *Образно. Словник української мови в 11 томах