розкованість
РОЗКО́ВАНІСТЬ, ності, ж.
Якість і властивість за знач. розко́ваний.
Молоде сильне тіло [Гриця] пірнало у бурхливу мелодію, мов риба у потужний потік води, наснажуючись розкованістю, ейфоричністю, натхненністю миті (О. Бердник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розкованість — розко́ваність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови