розкривавлювати

РОЗКРИВА́ВЛЮВАТИ, влюю, влюєш, недок., РОЗКРИВА́ВИТИ, влю, виш; мн. розкрива́влять; док., кого, що.

Розбивати, роздирати, ранити до крові.

Гострий камінь розкривавив щоку Кульжан (З. Тулуб);

Чужа кицька через дроти клітки покалічила Пташка, видерла хвоста, розкривавила животика (П. Дорошко);

Якийсь ромей вихитрився й ударив царя з-за спини по шолому, розкривавив йому вухо, забив памороки. Самуїл упав, його підхопив син, виніс з бою (П. Загребельний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розкривавлювати — розкрива́влювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розкривавлювати — див. розкривавити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розкривавлювати — РА́НИТИ (робити комусь рану, рани; перев. рослини — пошкоджувати), ЗРА́НЮВАТИ, УРАЖА́ТИ (ВРАЖА́ТИ), РІ́ЗАТИ, ПІДРІ́ЗУВАТИ (ПІДРІЗА́ТИ) розм., РОЗТИНА́ТИ, РОЗСІКА́ТИ, СІКТИ, ПІДСІКА́ТИ, РОЗРА́НЮВАТИ, РОЗПАНА́ХУВАТИ розм. Словник синонімів української мови