розкривавлювати
РОЗКРИВА́ВЛЮВАТИ, влюю, влюєш, недок., РОЗКРИВА́ВИТИ, влю, виш; мн. розкрива́влять; док., кого, що.
Розбивати, роздирати, ранити до крові.
Гострий камінь розкривавив щоку Кульжан (З. Тулуб);
Чужа кицька через дроти клітки покалічила Пташка, видерла хвоста, розкривавила животика (П. Дорошко);
Якийсь ромей вихитрився й ударив царя з-за спини по шолому, розкривавив йому вухо, забив памороки. Самуїл упав, його підхопив син, виніс з бою (П. Загребельний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розкривавлювати — розкрива́влювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- розкривавлювати — див. розкривавити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розкривавлювати — РА́НИТИ (робити комусь рану, рани; перев. рослини — пошкоджувати), ЗРА́НЮВАТИ, УРАЖА́ТИ (ВРАЖА́ТИ), РІ́ЗАТИ, ПІДРІ́ЗУВАТИ (ПІДРІЗА́ТИ) розм., РОЗТИНА́ТИ, РОЗСІКА́ТИ, СІКТИ, ПІДСІКА́ТИ, РОЗРА́НЮВАТИ, РОЗПАНА́ХУВАТИ розм. Словник синонімів української мови