1. Словник української мови у 20 томах

розкручений

РОЗКРУ́ЧЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до розкрути́ти.

Пружина розкручена, й ніщо не в силі вже її накрутити (І. Багряний);

// у знач. прикм.

Земля, як з'ясувалося, хвилюється, подібно до моря чи океану під час приливів та відливів, погойдується, наче, розкручена дзиґа (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розкручений — розкру́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. розкручений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розкрутити. || розкручено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розкручений — А, -е. Розрекламований, відомий. Знайдеться щось новеньке, нерозкручене (ПіК). Треба якнайшвидше «капусти по бистрому срубіть», а це можливо лише на розкрученій «марці» (ПіК). Росію у попередні роки представляли добре відомі та «розкручені» виконавці (Україна Молода). Словник сучасного українського сленгу
  4. розкручений — Розкру́чений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. розкручений — РОЗКРУ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розкрути́ти. Словник української мови в 11 томах