розкутувати
РОЗКУ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗКУ́ТАТИ, аю, аєш, док., кого, що.
Розгортати кого-, що-небудь, вивільняючи від одягу, покриття і т. ін.
– Ні, це видно сам [Василь] від себе, – подумала Галя і не розкутуючи голови, прилягла на лаві (Панас Мирний);
Розкутала я Сашка, посадила на лаві коло бабусі (О. Іваненко);
// Розмотувати одяг, покриття і т. ін., яким закутано кого-, що-небудь.
Вона одкинула вуаль і стала перед дзеркалом знімати з голови капелюш та розкутувати вуаль (І. Нечуй-Левицький);
Соломія заметушилася, давай розкутувати хустку (В. Кучер).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розкутувати — розку́тувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- розкутувати — -ую, -уєш, недок., розкутати, -аю, -аєш, док., перех. Розгортати кого-, що-небудь, вивільняючи від одягу, покриття і т. ін. || Розмотувати одяг, покриття і т. ін., яким закутано кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розкутувати — РОЗГОРТА́ТИ (РОЗГО́РТУВАТИ) (розправляти щось згорнуте, складене, скручене), РОЗВЕРТА́ТИ (РОЗВІ́РЧУВАТИ), РОЗПУСКА́ТИ, РОЗВИВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- розкутувати — РОЗКУ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗКУ́ТАТИ, аю, аєш, док., перех. Розгортати кого-, що-небудь, вивільняючи від одягу, покриття і т. ін. Словник української мови в 11 томах