розкільцьований
РОЗКІЛЬЦЬО́ВАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до розкільцюва́ти;
// у знач. прикм.
Розкільцьовані птахи.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розкільцьований — розкільцьо́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови