1. Словник української мови у 20 томах

розливчастий

РОЗЛИ́ВЧАСТИЙ, а, е, рідко.

1. Який часто розливається, має властивість дуже розливатися (про водоймище).

Розливчаста ріка (Сл. Б. Грінченка).

2. перен. Нечіткий, невиразний.

Тіні од дерева були неясні, не різкі, а м'які, розливчасті, неначе потрушені пилом (І. Нечуй-Левицький).

3. перен. Дуже дзвінкий, голосний, з переливами.

Сидить та зубрить дівча на своїм чабанськім відлюдді, а він ще й досі чує на собі її гарячі руки, .. чує сміх її сріблястий, розливчастий (О. Гончар);

Глядач стає свідком опредметнено-бучного сну – моторошного, з розливчастим хропінням і тривожним стогоном, зойками і судомами, з маренням і містичними Гоголевими видіннями (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розливчастий — розли́вчастий прикметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. розливчастий — -а, -е, рідко. 1》 Який часто розливається, має властивість дуже розливатися (про водоймище). 2》 перен. Нечіткий, невиразний. 3》 перен. Дуже дзвінкий, голосний, з переливами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розливчастий — ГОЛОСНИ́Й (про голос, звук — який добре чути), ГУЧНИ́Й, ГРОМОВИ́Й підсил., ГРОМОПОДІ́БНИЙ підсил., ДЗВІНКИ́Й, ЗВУ́ЧНИЙ, ГРИМКИ́Й, ЗИ́ЧНИЙ, ХЛЬОСТКИ́Й розм. Словник синонімів української мови
  4. розливчастий — РОЗЛИ́ВЧАСТИЙ, а, е, рідко. 1. Який часто розливається, має властивість дуже розливатися (про водоймище). Розливчаста ріка (Сл. Гр.). 2. перен. Нечіткий, невиразний. Тіні од дерева були неясні, не різкі, а м’які, розливчасті, неначе потрушені пилом (Н. Словник української мови в 11 томах
  5. розливчастий — Розливчастий, -а, -е Разливающійся, разливной. Розливчаста ріка. Васильк. у. Словник української мови Грінченка