розлом
РОЗЛО́М, у, ч.
1. Дія за знач. розломи́ти, розло́млювати і розломи́тися, розло́млюватися.
Відважна четвірка вчених станції “Північний полюс-1” розпочала наполегливу кропітку .. роботу. Вони продовжували її .. при неодноразових розломах крижини (з газ.);
* Образно. Тяжко, до розлому в голові розмірковував Дорош. Уперше йому не вистачало власного розуму, власного розмислу (Ю. Мушкетик).
2. Місце, по якому розломилося що-небудь.
Коли горн був уже готовий, чотири помічники і Рубін п'ятий взяли крюк і поклали розломом у жар (І. Сенченко);
Аналіз умов залягання нафти в різних нафтогазоносних районах показав тісний зв'язок нафтоносності з розломами, які глибоко проникають вглиб земної кори (з наук.-попул. літ.).
3. перен., рідко. Внутрішній розлад, порушення єдності, цільності (у свідомості людини, в певному середовищі і т. ін.).
Це вже майже одверта заява про непідлягання постанові більшості, це загроза розломом організації, братовбивством (В. Винниченко);
// Розходження в поглядах, думках.
Значення в інших словниках
- розлом — розло́м іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- розлом — [розлом] -му, м. (на) -м'і, мн. -мие, -м'іў Орфоепічний словник української мови
- розлом — -у, ч. 1》 Дія за знач. розломити, розломлювати і розломитися, розломлюватися. 2》 Місце, по якому розломилося що-небудь. 3》 перен., рідко. Внутрішній розлад, порушення єдності, цільності (у свідомості людини, в певному середовищі і т. ін.). || Розходження в поглядах, думках. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розлом — РОЗЛО́М, у, ч. 1. Дія за знач. розломи́ти, розло́млювати і розломи́тися, розло́млюватися. Відважна четвірка вчених станції «Північний полюс-1» розпочала наполегливу кропітку.. роботу. Вони продовжували її .. при неодноразових розломах крижини (Рад. Укр. Словник української мови в 11 томах