розлука
РОЗЛУ́КА, и, ж.
1. Розставання, прощання з ким-, чим-небудь близьким, дорогим.
– Я виряджала перше свого чоловіка, а тепер із своєю дитиною розлука; та ще не знаю, чи дожду [діжду], чи побачу вже (Марко Вовчок);
Тепер біль від розлуки з рідним краєм зливався з тихим смутком спогадів (З. Тулуб).
2. Тимчасове перебування далеко від кого-, чого-небудь близького, дорогого.
По майже двомісячній розлуці я вчора був у Обринських (О. Кобилянська);
Мати хотіла, щоб цей останній вечір перед довгою розлукою її син побув з нею вдома (О. Донченко);
Він почував справді себе людиною, яка за кілька літ розлуки бачила Харків уперше (Олесь Досвітній).
3. рідко. Те саме, що розлу́чення 2.
[Публій:] В дорозі нам поклепано, що ніби твоя жона покинула господу і подалась на безвість, а що ти розлуку ніби маєш брати з нею (Леся Українка);
Перед самою війною закохався [командир батальйону], вже одружений чоловік, та так закохався, що дружина мусила дати йому розлуку (Л. Первомайський).
Значення в інших словниках
- розлука — розлу́ка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- розлука — Розставання, прощання; Р. розлучення. Словник синонімів Караванського
- розлука — [роузлука] -кие, д. і м. -уц'і Орфоепічний словник української мови
- розлука — -и, ж. 1》 Розставання, прощання з ким-, чим-небудь близьким, дорогим. 2》 Тимчасове перебування далеко від кого-, чого-небудь близького, дорогого. 3》 рідко. Те саме, що розлучення 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- розлука — Розлука — теж наука. У розлуці люди випробовують себе. Розлучить їх хрест та лопата. Про дуже дібране подружжя, або приятелів. Лише смерть може розлучити їх. Лопатою загортають гріб, а хрест кладуть у головах на гробі. Приповідки або українсько-народня філософія
- розлука — розлу́ка з душе́ю. Смерть. — Якби не Максим, — каже, — була б тобі, вражий сину, з душею розлука! (М. Пригара). Фразеологічний словник української мови
- розлука — ПРОЩА́ННЯ, РОЗСТАВА́ННЯ, РОЗСТАННЯ, РОЗЛУ́КА, РОЗЛУЧА́ННЯ рідше, ПРОЩА́Й у знач. ім., розм. Тихенько вийшов (священик), кивнув мовчки всім на прощання (І. Багряний); Не хочеться переривати оцю чудесну годину розставання з рідним містом (В. Словник синонімів української мови
- розлука — Розлу́ка, -ки, -ці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- розлука — РОЗЛУ́КА, и, ж. 1. Розставання, прощання з ким-, чим-небудь близьким, дорогим. — Я виряджала перше свого чоловіка, а тепер із своєю дитиною розлука; та ще не знаю, чи дожду [діжду], чи побачу вже (Вовчок, І, 1955, 63)... Словник української мови в 11 томах