1. Словник української мови у 20 томах

розмаяний

РОЗМА́ЯНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до розма́яти.

Дівчина, задихана, з розмаяним од довгого й швидкого бігу волоссям, вискочила перед пожежу... (Б. Грінченко);

На трибуні, під розмаяними вітром .. прапорами, лунає заклик оратора (О. Довженко);

// у знач. прикм.

Військовий кидає мішка на пісок, пригортає її [жінку] за плечі і тією ж рукою мовчки гладить її чорне, розмаяне волосся (В. Козаченко);

Дядько Сава пучками торкає розмаяні ковильні вуса, крадькома торкається очей, наче витираючи черству сльозу (Є. Гуцало);

З розмаяними косами, в вінку з конвалій бігла вона (Ганна Барвінок).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розмаяний — розма́яний дієприкметник розвіяний Орфографічний словник української мови
  2. розмаяний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розмаяти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розмаяний — Розма́яний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. розмаяний — РОЗМА́ЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розма́яти. Дівчина, задихана, з розмаяним од довгого й швидкого бігу волоссям, вискочила перед пожежу… (Гр., II, 1963, 306); На трибуні, під розмаяними вітром.. прапорами, лунає заклик оратора (Довж. Словник української мови в 11 томах
  5. розмаяний — Розма́яний, -а, -е Развѣвающійся. З розмаяними косами, в вінку з конвалій бігла вона. Г. Барв. 399. Словник української мови Грінченка