1. Словник української мови у 20 томах

розмоклий

РОЗМО́КЛИЙ, а, е.

Дієпр. акт. до розмо́кнути, розмо́кти.

Розмокла від дощів земля;

// у знач. прикм.

Несучи на коромислі коновки з водою, вона твердо ступала по розмоклій глині босими, червоними ногами (І. Франко);

Понура, нажахана юрба .. поволеньки, моторошно просувається розмоклими, розбаюреними стернями, ріллями (В. Козаченко);

Дібратися до них із повозів по розмоклій дорозі не було легко (Б. Лепкий);

Оно ще й сірники наші розмоклі лежать (В. Нестайко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розмоклий — розмо́клий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. розмоклий — див. мокрий Словник синонімів Вусика
  3. розмоклий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до розмокнути і розмокти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розмоклий — ГРУЗЬКИ́Й (у якому можна загрузнути), В'ЯЗКИ́Й, ДРАГЛИ́СТИЙ, ГРУ́ЗЛИЙ рідше, ПЛАВКИ́Й розм., ГРУ́ЗНИЙ діал.; РОЗМО́КЛИЙ, РОЗМ'Я́КЛИЙ, РОЗКИ́СЛИЙ, РОЗКВА́СЛИЙ, ХЛИПКИ́Й, ТВАНИ́СТИЙ, РОЗГРУ́ЗЛИЙ рідше, РОЗГА́СЛИЙ рідше (про ґрунт... Словник синонімів української мови
  5. розмоклий — РОЗМО́КЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до розмо́кнути, розмо́кти. Несучи на коромислі коновки з водою, вона твердо ступала по розмоклій глині босими, червоними ногами (Фр., І, 1955, 82); Понура, нажахана юрба .. Словник української мови в 11 томах