розмріяний

РОЗМРІ́ЯНИЙ, а, е, розм.

Який розмріявся, замріявся, поринув у мрії.

Одна молода залюблена дівчина, вічно розмріяна, неначе кам'яніла з якоїсь розкоші коло тих рож, що цвіли (О. Кобилянська);

Грає її мелодію дівчина. Така собі маленька шкільна товаришка, .. така розмріяна й сентиментальна (І. Багряний);

Напоєний пахощами літньої ночі, зачарований її красою, розмріяний, ішов Микола широкими полями (В. Гжицький);

* Образно. Сонце вже викупалося у Дніпрі і сиділо на його лівому березі, чисте, рум'яне, розмріяне трохи. Усміхалися до нього поля і гаї, соромливо зиркала вечірня зірниця (Б. Лепкий);

// Сповнений мрій.

В Катрусине розмріяне життя входила сімнадцята весна (Ю. Мельничук);

Нараз підніс очі і стрінувся з її добрим і розмріяним поглядом. Хвилину дивилися на себе, ніби побачилися уперше, а потім усміхнулися обоє як діти (Б. Лепкий).