1. Словник української мови у 20 томах

розм'яклий

РОЗМ'Я́КЛИЙ, а, е.

Дієпр. акт. до розм'я́кнути.

Злегка розм'яклий віск;

// у знач. прикм.

Олекса зійшов з стежки і городом, грузнучи по самі кісточки в розм'яклій землі, пішов додому (Ю. Мушкетик);

Ступаючи розм'яклими, непевними ногами, Сидоренко вийшов у коридор (В. Собко);

Хоч сонце пекло -холодні струмки морозу прокочувались іноді йому по розм'яклому тілу (В. Підмогильний);

Марія ніяково дивиться на розм'яклу постать Євдокима і рівно іде вперед (М. Стельмах);

Всі зрозуміли, що зараз почують якусь радісну звістку. Вона тремтіла в теплому, розм'яклому погляді санітара. – Ясногорська повернулась! – гукнув Шовкун (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розм'яклий — розм'я́клий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. розм'яклий — див. м'який Словник синонімів Вусика
  3. розм'яклий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до розм'якнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розм'яклий — ГРУЗЬКИ́Й (у якому можна загрузнути), В'ЯЗКИ́Й, ДРАГЛИ́СТИЙ, ГРУ́ЗЛИЙ рідше, ПЛАВКИ́Й розм., ГРУ́ЗНИЙ діал.; РОЗМО́КЛИЙ, РОЗМ'Я́КЛИЙ, РОЗКИ́СЛИЙ, РОЗКВА́СЛИЙ, ХЛИПКИ́Й, ТВАНИ́СТИЙ, РОЗГРУ́ЗЛИЙ рідше, РОЗГА́СЛИЙ рідше (про ґрунт... Словник синонімів української мови