розніжений
РОЗНІ́ЖЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до розні́жити.
Хіба ж тобі не дивне в нас Розніжене в воді і викупане небо? (П. Куліш);
З якогось закапелка виліз кіт, ткнувся Лаврінові в коліна і, розніжений теплом і запахом м'яса, голосно замуркотів (О. Донченко);
Куди це так рано? – кволим і розніженим зі сну голосом запитала Юля (Григорій Тютюнник).
2. у знач. прикм. Який розніжився (у 1 знач.); якого розніжили.
Розніжена дитина;
// перен.
Любила вона [Інна] більше осінь, аніж спечне, розніжене літо (В. Дрозд).
3. у знач. прикм., розм. Який розніжився, розслабився; нездатний витримувати велике фізичне або моральне напруження.
Розніжені яничари погано переносили похід (З. Тулуб).
4. у знач. прикм., рідко. Який виражає ніжність.
Розніжені очі.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розніжений — розні́жений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- розніжений — див. слабодухий Словник синонімів Вусика
- розніжений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розніжити. 2》 у знач. прикм., перен., розм. Який розніжився, став дуже чутливим до труднощів, нездатним витримувати велике фізичне або моральне напруження. 3》 у знач. прикм., рідко. Який виражає ніжність. Розніжені очі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розніжений — РОЗЧУ́ЛЕНИЙ (приємно схвильований), РОЗЖАЛО́БЛЕНИЙ, РОЗНІ́ЖЕНИЙ. Дідусь схопив руку старшого лейтенанта, гаряче тиснув її... Розчулений офіцер не знав, що сказати (Ю. Збанацький); Він обняв її, мов мати обіймає розжалоблену дитину (Юліан Опільський). — Пор. звору́шений. Словник синонімів української мови
- розніжений — РОЗНІ́ЖЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розні́жити. З якогось закапелка виліз кіт, ткнувся Лаврінові в коліна і, розніжений теплом і запахом м’яса, голосно замуркотів (Донч., III, 1956, 126); Куди це так рано?... Словник української мови в 11 томах