1. Словник української мови у 20 томах

розпаковувати

РОЗПАКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗПАКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., що.

Розкривати, розбирати що-небудь запаковане; звільняти від упаковки.

Павленко та Березняк беруть пакунки і починають розпаковувати (Є. Кротевич);

Карпач сердито звелів розпакувати й третій тюк. Він був зшитий добре, і його тяжко було розпаковувати. Але його, хоч і нехотя, все-таки розпакували... (І. Багряний);

Леся одвела Лань в гуртожиток і там в кімнаті допомогла їй розпакувати чемодан і розікласти речі (А. Хижняк);

// перен., жарт. Знімати з кого-небудь верхній одяг.

Другі [інші] паничі кинулись й собі у прихожу [передпокій] й почали розпаковувати паннів [панн] (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розпаковувати — розпако́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розпаковувати — -ую, -уєш, недок., розпакувати, -ую, -уєш, док., перех. Розкривати, розбирати що-небудь запаковане; звільняти від упаковки. || перен., жарт. Знімати з кого-небудь верхній одяг. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розпаковувати — Розпако́вувати, -ко́вую, -ко́вуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. розпаковувати — РОЗПАКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗПАКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Розкривати, розбирати що-небудь запаковане; звільняти від упаковки. Павленко та Березняк беруть пакунки і починають розпаковувати (Крот., Вибр. Словник української мови в 11 томах