розпалений

РОЗПА́ЛЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до розпали́ти.

Жагучими пахощами дихала земля, розпалена сонцем (З. Тулуб);

Легенький вітрець .. освіжив розпалене швидкою їздою обличчя Хмельницького (Н. Рибак);

Пристрасті, розпалені під час засідання, не охололи за півгодини перерви (А. Головко);

// розпа́лено, безос. пред.

Напнуто намети, розпалено вогнища, почалися готування (П. Загребельний);

// у знач. прикм.

– Всіх випечу розпаленим залізом. Мов-чать-ать-ать-ать! (А. Крижанівський);

Розпалені коні зупиняють свій швидкий біг (з газ.);

Розпалені дрова.

2. у знач. прикм., перен. Дуже червоний, рум'яний.

Я сама вештаюся день у день по лісах, мов та справдішня русалка, з розпаленими щоками, зі сміхом на устах (О. Кобилянська).

3. у знач. прикм., перен. Який перебувас у стані нервового збудження; збуджений.

Христя не рушала з місця; вона .. зроду не бачила Петра в такому розпачі, такого розпаленого й лютого (Г. Косинка);

В дорозі Надія намагалася вгамувати свій запал. Не могла ж вона, отака розпалена, вдертися до кабінету начальника (Яків Баш);

// Який виражає стан нервового збудження.

Олексій зиркнув скоса на Оксану і зразу запримітив її розпалений вид (Л. Яновська);

Вергун .. кинув розпаленими очима на ґанок і гарячими руками направив туди свій кулемет (Мирослав Ірчан).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me