1. Словник української мови у 20 томах

розпаровувати

РОЗПАРО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗПАРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, що.

Розділяти, роз'єднувати пару кого-, чого-небудь.

Касирші чи не хотілося розпаровувати місця, чи й справді не вірилось, щоб такий славний хлопець прийшов у кіно один (О. Гончар);

[Яким:] Вола з волом, мовляв, розпаруєш та з другим його спаруєш, і той привика, а ми ж, здається, люде?.. (М. Кропивницький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розпаровувати — розпаро́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розпаровувати — -ую, -уєш, недок., розпарувати, -ую, -уєш, док., перех. Розділяти, роз'єднувати пару кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розпаровувати — РОЗ'Є́ДНУВАТИ (відокремлювати, відділяти, відмежовувати щось з'єднане), РОЗДІЛЯ́ТИ (РОЗДІ́ЛЮВАТИ рідко), ПОДІЛЯ́ТИ, ДІЛИ́ТИ, РОЗКРІ́ПЛЮВАТИ (щось скріплене); РОЗПАРО́ВУВАТИ (пару когось, чогось); РОЗКЛЕ́ПУВАТИ (щось склепане)... Словник синонімів української мови
  4. розпаровувати — РОЗПАРО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗПАРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Розділяти, роз’єднувати пару кого-, чого-небудь. Касирші чи не хотілося розпаровувати місця, чи й справді не вірилось, щоб такий славний хлопець прийшов у кіно один (Гончар, Дорога.. Словник української мови в 11 томах