розпачливо
РОЗПА́ЧЛИВО.
Присл. до розпа́чливий 1.
З'являється Люба. Орест глянув на неї, робить розпачливо нетерплячий жест матері (Леся Українка);
Дівчина поривно підступила до стола, стала й розпачливо заговорила (А. Головко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розпачливо — розпа́чливо прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- розпачливо — Присл. до розпачливий 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- розпачливо — РОЗПА́ЧЛИВО. Присл. до розпа́чливий 1. З’являється Люба. Орест глянув на неї, робить розпачливо нетерплячий жест матері (Л. Укр., II, 1951, 89); Дівчина поривно підступила до стола, стала й розпачливо заговорила (Головко, II, 1957, 171). Словник української мови в 11 томах