1. Словник української мови у 20 томах

розпивати

РОЗПИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗПИ́ТИ, зіп'ю́, зіп'є́ш; мин. ч. розпи́в, пила́, ло́; док., перев. що, розм.

1. що. Пити, випивати разом з ким-небудь (перев. спиртні напої).

Щоб скоріше позбутися Ханенка, Бараболя розпив з ним горілку, а потім, мало не в спину, випровадив його (М. Стельмах);

// Випивати з ким-небудь з якоїсь нагоди певну кількість спиртного.

– У Семена – чудовий син, а в тебе- три дочки, одна краща за іншу, а якась же напевно і літами підійде, – баклагу розіп'ємо зараз і – точка (А. Головко);

– Нашу дружбу ми покропили в ресторані “Говерла”, розпивши пляшку білого “Столового” (М. Томчаній).

2. що і без дод. Проводити час у товаристві з кимсь за питтям чого-небудь.

Ввечері Христя удвох з Книшем уже розпивали чаї (Панас Мирний);

– Вам подати до ліжка? – спитала я .. – Ні, ми розіп'ємо за столом,- заперечив він. – Це дуже приємно: сидіти удвох за чаєм (О. Гуреїв).

(1) Розпива́ти / розпи́ти могори́ч – пити спиртні напої з якоїсь нагоди, перев. з приводу успішного завершення якоїсь справи.

До дідька заробітки! .. Що, смішно? Ну й смійтеся!.. Розпивайте могоричі, а з нього досить (М. Ю. Тарновський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розпивати — розпива́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. розпивати — -аю, -аєш, недок., розпити, -зіп'ю, -зіп'єш; мин. ч. розпив, -пила, -пило; док., розм. 1》 перех. Пити, випивати разом з ким-небудь (перев. спиртні напої). || Випивати з ким-небудь з якоїсь нагоди певну кількість спиртного. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розпивати — ВИПИВА́ТИ (пити яку-небудь рідину без залишку або певну кількість її), ВИХИЛЯ́ТИ розм., ВИСУ́ШУВАТИ розм., ОСУША́ТИ, ОСУ́ШУВАТИ розм., ВИЦІ́ДЖУВАТИ розм., ПРОПУСКА́ТИ розм., ПЕРЕПУСКА́ТИ розм., НАПИВА́ТИ розм.; ПЕРЕХИЛЯ́ТИ розм., РОЗПИВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  4. розпивати — РОЗПИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗПИ́ТИ, зіп’ю́, зіп’є́ш; мин. ч. розпи́в, пи́ла, ло́; док., розм. 1. перех. Пити, випивати разом з ким-небудь (перев. спиртні напої). Словник української мови в 11 томах