1. Словник української мови у 20 томах

розпитий

РОЗПИ́ТИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до розпи́ти.

Вони не розмовляли і не кричали. Мабуть, у їх [них] не було сили на це, бо кожного тіло було роздуте і розпите. Сорочки в них були чорні від непрання (Т. Осьмачка).

2. у знач. прикм., рідко. Який розпився, став п'яницею.

Знала небога, що вийди вона за котрого з тих розпитих панків, .. то й тої глуші і того мізерного господарства у неї не стане (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розпитий — розпи́тий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. розпитий — див. п'яниця Словник синонімів Вусика
  3. розпитий — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розпити. || розпито, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм., рідко.Який розпився, став п'яницею. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розпитий — РОЗПИ́ТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розпи́ти. 2. у знач. прикм., рідко. Який розпився, став п’яницею. Знала небога, що вийди вона за котрого з тих розпитих панків, ..то й тої глуші і того мізерного господарства у неї не стане (Фр., III, 1950, 440). Словник української мови в 11 томах