розпливатися

РОЗПЛИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., РОЗПЛИВТИ́СЯ, рідко РОЗПЛИСТИ́СЯ, иву́ся, иве́шся, док.

1. Розливаючись, розтікаючись, поширюватися по чому-небудь (про рідину).

Дощ, який почався ще зранку, сіяв безперестанку.., розпливався все більшими калюжами по вулицях (І. Цюпа);

Велика густа крапля червоного чорнила поволі розпливалася на сірому аркуші (В. Підмогильний);

Кров забила чорними струмками й розпливлась біля обличчя й рук... (В. Сосюра);

Дрібні сльози розплилися по її .. восковому лицю (Марко Черемшина);

// Розріджуючись, втрачати первісну форму, вигляд.

Добре нас [у наймах] годують: черпак юшки, дві галушки, та й ті розпливлися (примовка);

// перен. Лягати або сідати, розвалюватися, втрачаючи нормальні обриси (про гладку людину).

Гарецькому усе подобалося в Гарбузові, навіть його постать, що розпливлася за столом й символізувала ситість (П. Кочура).

2. Входячи, всмоктуючись у папір, тканину і т. ін., утворювати патьоки, плями, залишати сліди (про чорнило, фарбу і т. ін.).

Вино полилося не в келих, а на скатертину перед княгинею, розпливлося кривавою плямою (С. Скляренко);

// Від вологи втрачати виразність окреслення, чіткість форм (про що-небудь написане або намальоване).

Од сльози розпливалось чорнило... Од сльози чи від краплі дощу? (В. Сосюра).

3. Концентричними колами розходитися по поверхні чого-небудь.

Посеред бухти шумувала окропом вода, а навколо розпливались сині нафтові плями (М. Трублаїні);

Іноді скидалась рибка, залишаючи на воді кружечок, який ріс, розпливався і зникав (М. Томчаній);

// Збільшуючись, розростаючись, охоплювати ширший простір, більшу поверхню.

На обрії, ширячись і розпливаючись на чорному небі, зачервоніла заграва (І. Багмут);

Хлопець міниться на лиці. На ньому розпливаються червоні плями (В. Речмедін);

// перен. Поширюватися, заповнюючи собою навколишній простір (про звуки, запахи і т. ін.).

Тихесенько розпливались звуки (О. Кобилянська);

Гув великий і важкий головний соборний дзвін. Кожен удар його повільно й велично розпливався в повітрі (З. Тулуб);

У саду розпливається вечірня свіжість (В. Собко);

У вогких присмерках розплилися і задушливі французькі пахощі, і дзвінкий сміх, і бренькіт острог... (Мирослав Ірчан);

// перен. Зникати, поступово розходячись, розсіюючись у повітрі (про дим, хмари, туман і т. ін.).

Легенькими клубками виповзував [виповзав] дим, котрий .. розпливався і щезав у повітрі (І. Франко);

В перші дні квітня погода була мінлива: то сніг ліпив, то розливались хмари і визирало сонце (В. Канівець);

І грім замовк, і хмара розплилася (О. Олесь);

Коли дим розплився, він побачив над собою синю яснину недосяжного неба (О. Гончар).

4. перен. Утрачати чіткість обрисів, окреслення; ставати невиразним (у тумані, сутінках, від запаморочення і т. ін.).

Село спало. Хати ледве сіріли в темряві ночі, контури розпливались (М. Коцюбинський);

Тонка постать промайнула між кущиками на леваді і розпливлася (С. Скляренко);

Олена Павлівна, мов приречена, взяла папірець. Чорні рядки розпливалися в затуманених очах (П. Панч);

// Переставати сприйматися зором, зливаючись з навколишнім середовищем.

Хутір Гарбузи лишився вже ген позаду, розпливаючись у рожево-ліловій долині (І. Багряний);

Ряди домів, ряди дерев, як білі тіні, йшли кудись в далеч і розпливались в тумані (Ю. Яновський);

// Переставати виявлятися, відчуватися, давати про себе знати (про стан, почуття людини).

Відчув [Юрко], як ота перша ніяковість почала танути, розпливатись (В. Козаченко);

// Втрачати ясність, визначеність, ставати аморфними (про думки, спогади).

Горленко заплющив очі, але думки танули, розпливалися, переплутувалися... (З. Тулуб);

Ці думки треба записати. Завтра вони розпливуться, розлізуться (Ю. Мушкетик).

5. перен., розм. Ставати ширшим від усмішки, виражаючи радість, добрий настрій і т. ін. (про обличчя).

Пані читає лист, лице розпливається в осмішку, далі регоче (С. Васильченко);

Обличчя лісоруба поволі розпливається в радісній усмішці (П. Колесник);

– Ти і тут буяниш? – Це не я – розплився в усмішці Оксана (В. Чередниченко);

Параска Пантелеймонівна розпливлась на порозі в усмішці, що зичила радість і щастя усьому світові (В. Дрозд);

Обличчя Макухи .. розплилося в доброзичливій посмішці (Ю. Бедзик).

6. Пливти в різні боки, сторони, напрями.

Лід Антарктиди весь час рухається. Помалу сповзає він з висот материка в океан.., відколюється і розпливається морями близько тисячі голубих айсбергів (з наук.-попул. літ.);

// перен., розм. Розходитися в різні боки, сторони, напрями.

Ніби вчинивши щось незвичайне, люди виходили мовчки і розпливались у свої вулиці (В. Земляк);

Військо, переправившись через Німан, розпливалося по тому березі (П. Кочура);

// перен., розм. Спадати окремими пасмами (про волосся); розпадатися.

Довге чорне волосся розпливалося по плечах (Мирослав Ірчан).

7. перен., розм. Ставати товстим, гладким; товстіти.

– Ватя .. малою була собі нічого дівчина, а це чогось стала розпливатись та поганшати, – обізвався о. Артемій (І. Нечуй-Левицький);

В цех увійшов Філіпчук. Як розплився за останні роки цей красунь-мужчина! (Ірина Вільде).

8. розм., рідко. Говорити що-небудь приємне для когось, намагаючись завоювати його прихильність, симпатії.

Я бачив політиків, що на народних зборах розпливалися, буцімто готові йти на муки за народ, а зараз потім програвали в карти тисячі (І. Франко);

Добрим приятелькам, що розпливалися в похвалах для Ядзі, вирвалося часом таке слівце, котре псувало їй цілком гумор (Н. Кобринська).