1. Словник української мови у 20 томах

розповідний

РОЗПОВІДНИ́Й, а́, е́.

Який містить у собі розповідь.

Крім розповідного аспекту і зв'язаного з тим розумінням процесів, кінофільм дає можливість передачі рухів (з наук. літ.);

Розповідні відступи;

// Власт. розповіді.

Розповідна манера, з якою перед кожною дією читають вірші, цілком відповідає стилю вистави (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розповідний — розповідни́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. розповідний — [розпов'ідний і роспов'ідний] м. (на) -дному/-д(‘)н'ім, мн. -д(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  3. розповідний — -а, -е. Який містить розповідь. || Власт. розповіді. Розповідне речення — див. речення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розповідний — Розпо́відни́й, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. розповідний — РОЗПОВІДНИ́Й, а́, е́. Який містить у собі розповідь. Розповідні відступи; // Власт. розповіді. Розповідна манера, з якою перед кожною дією читають вірші, цілком відповідає стилю вистави (Рад. Укр., 8.IV 1961, 4). ∆ Розповідне́ ре́чення див. ре́чення. Словник української мови в 11 томах