1. Словник української мови у 20 томах

розполохувати

РОЗПОЛО́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗПОЛО́ХАТИ, аю, аєш і РОЗПОЛОШИ́ТИ, лошу́, ло́шиш, док., кого.

Лякаючи, примушувати кого-небудь розбігатися, розлітатися і т. ін. в різні боки.

Брели [студбатівці] кудись за своїми командирами, розполохуючи водяне птаство, обережно ступаючи по дну (О. Гончар);

[Влас:] Знов бовтатимете, усю рибу розполохаєте? (М. Кропивницький);

Обшукали жандарми стаєнку й навіть розполошили, мов тхори, сплячих курей на сідалі в курнику (П. Козланюк).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розполохувати — розполо́хувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розполохувати — див. лякати Словник синонімів Вусика
  3. розполохувати — -ую, -уєш, недок., розполохати, -аю, -аєш і розполошити, -лошу, -лошиш, док., перех. Лякаючи, примушувати кого-небудь розбігатися, розлітатися і т. ін. в різні боки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розполохувати — РОЗПОЛО́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗПОЛО́ХАТИ, аю, аєш і РОЗПОЛОШИ́ТИ, лошу́, ло́шиш, док., перех. Лякаючи, примушувати кого-небудь розбігатися, розлітатися і т. ін. в різні боки. Словник української мови в 11 томах