1. Словник української мови у 20 томах

розпутство

РОЗПУ́ТСТВО, а, с.

Те саме, що розпу́ста.

[Степан:] Треба дітей дома вчити, то вони і в царській службі шануватимуться! [Харитон:] Як його вчити? Таке розпутство завелося!.. (М. Кропивницький);

Коли б її фортуна зробила панянкою, вона б обов'язково держала при собі козачків для розпутства (М. Хвильовий);

– Ач, розвелося розпутства! Ач! Дивитися бридко (Яків Баш).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розпутство — розпу́тство іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. розпутство — див. розпуста Словник синонімів Вусика
  3. розпутство — -а, с. Те саме, що розпуста. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розпутство — РОЗПУ́СТА (розпусний спосіб життя), РОЗПУ́ТСТВО, РОЗПУ́ЩЕНІСТЬ, РО́ЗПУСТ розм., БЕЗПУ́ТСТВО розм., БЕЗПУ́ТТЯ розм.; БЛУД заст., БЛУ́ДСТВО заст. (статева). Словник синонімів української мови
  5. розпутство — РОЗПУ́ТСТВО, а, с. Те саме, що розпу́ста. [Степан:] Треба дітей дома вчити, то вони і в царській службі шануватимуться! [Xаритон:] Як його вчити? Таке розпутство завелося!.. (Кроп., II, 1958, 46); — Ач, розвелося розпутства! Ач! Дивитися бридко (Баш, На.. дорозі, 1967, 183). Словник української мови в 11 томах