розпізнавати
РОЗПІЗНАВА́ТИ, аю́, ає́ш, недок., РОЗПІЗНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що.
1. що. Визначати щось за певними ознаками, прикметами.
Він перший .. вчив мене розпізнавати час на годиннику (І. Франко);
Христя вчила дітей, як розпізнавати стиглі кавуни по звуку і по хвостиках (О. Донченко);
// Сприймати, розрізняти що-небудь органами чуття.
Серце моє билося якось незвичайно, і я старалася ловити вухом і розпізнавати його голос (І. Франко);
Аромат степу не був для мене суцільний – я розпізнавав в ньому десятки самостійних пахощів (Ю. Смолич);
З кожною хвилиною все важче ставало розпізнавати сліди на снігу (Ю. Збанацький);
В нічній темряві Гриць Семко нічого не міг розпізнати (С. Чорнобривець);
// кого, що. Виявляти, узнавати в кому-, чому-небудь знайомого або щось знайоме; упізнавати.
Прийшов батько, розглядає, Насилу Степана Розпізнає (Т. Шевченко);
Розпізнав Олексій помазану жовтою глиною хату Коваля Юра з її зеленими віконницями (П. Куліш);
Обличчя на два ступні важко було розпізнати, і Семенюк мусив до кожного придивлятися, вітаючись (В. Винниченко);
– Хоч і давно я у вашому палаці була, а розпізнала. – Чайчиха скидає з плечей важку торбу, ставить її (М. Стельмах).
2. кого, що. Діставати повніше уявлення про кого-, що-небудь; глибше узнаючи, правильно оцінювати когось, щось.
Сів князювати в Галичі Мстислав. Навчився він у Новгороді розпізнавати поведінку бояр (А. Хижняк);
– Сучасні пристосуванці блискуче володіють мистецтвом мімікрії. Розпізнати їх не так легко, як може здатися... (А. Крижанівський);
Господар .. умів розпізнавати людей з першого погляду (із журн.).
3. кого, що. З'ясовувати, виявляти відмінність, різницю між ким-, чим-небудь за якимись ознаками, прикметами; розрізняти.
Олена не розумілась на сортах кави. Зате Мариня .. навчилася розпізнавати ґатунки кави (Ірина Вільде);
Вміла [дівчина] розпізнавати солодець від козлятника, люпин від конюшини (М. Чабанівський);
Коли б він знав, як розпізнати жулика і чесну людину – він би не так боявся (Григорій Тютюнник);
Належність зорі до тієї чи іншої послідовності можна розпізнати за деякими деталями в її спектрі (з навч. літ.).
Значення в інших словниках
- розпізнавати — розпізнава́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- розпізнавати — (час) визначати; (голос) вирізняти, розрізняти, відрізняти; (кого) пізнавати, упізнавати; (людей) дивитися в душі, читати в душах. Словник синонімів Караванського
- розпізнавати — -аю, -аєш, недок., розпізнати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Визначати щось за певними ознаками, прикметами. || Сприймати, розрізняти що-небудь органами чуття. || Виявляти, впізнавати в кому-, чому-небудь знайомого або щось знайоме; упізнавати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розпізнавати — ВІДРІЗНЯ́ТИ (бачити кого-, що-небудь у його відмінностях від інших, помічати за якимись ознаками), РОЗПІЗНАВА́ТИ, РОЗРІЗНЯ́ТИ, РОЗРІ́ЗНЮВАТИ, РІЗНИ́ТИ розм. — Док.: відрізни́ти, розпізна́ти, розрізни́ти. Словник синонімів української мови
- розпізнавати — Розпізнава́ти, -наю́, -нає́ш; розпізна́ти, -на́ю, -на́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- розпізнавати — РОЗПІЗНАВА́ТИ, аю́, ає́ш, недок., РОЗПІЗНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Визначати щось за певними ознаками, прикметами. Він перший.. вчив мене розпізнавати час на годиннику (Фр. Словник української мови в 11 томах