розпізнаний
РОЗПІ́ЗНАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до розпізна́ти.
Він часто поривається до них [дівчат], але близько не наважується підійти, і не тому, що несміливий, а тому, що потаємна, ще не розпізнана ним дівоча душа була святою для Романа (М. Стельмах);
// у знач. прикм.
Розпізнані ознаки чого-небудь.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розпізнаний — розпі́знаний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- розпізнаний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розпізнати. || розпізнано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розпізнаний — РОЗПІ́ЗНАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розпізна́ти. Він часто поривається до них [дівчат], але близько не наважується підійти, і не тому, що несміливий, а тому, що потаємна, ще не розпізнана ним дівоча душа була святою для Романа (Стельмах, Хліб.., 1959, 268). Словник української мови в 11 томах