розранений

РОЗРА́НЕНИЙ, а, е, рідко.

Дієпр. пас. до розра́нювати;

// у знач. прикм.

Чи стане ця дитина – та хіба тільки ця! – людиною справжньою, потрібною для інших і для себе – щасливою? Змучене й розранене створіння защухло біля вікна. Видно, після всього почуває себе просто знищеним (О. Гончар).