розряд
РОЗРЯ́Д¹, у, ч.
1. Група осіб, ряд предметів або рід явищ, об'єднаних однією чи кількома спільними ознаками.
Посадське населення поділялось на кілька розрядів, залежно від заможності (з навч. літ.);
Цілком справедливим буде віднести фейлетони Самійленка періоду першої російської революції до розряду суспільно-політичних, соціальних (з наук. літ.);
У рільництві всі роботи розбили в основному на чотири розряди і встановили відповідні розміри оплати (з наук. літ.);
// у сполуч. із порядк. числ. або прикм. Ступінь, ґатунок.
* Образно. [Наталя:] А це – рецензії. [Криницька:] Ну й розчистили ж його [Ружевського]. [Вася:] По першому розряду (І. Микитенко).
2. перев. у сполуч. із порядк. числ. або прикм. Ступінь виробничої, спортивної і т. ін. кваліфікації.
У машинобудуванні кваліфікацію робітників поділяють на 8 розрядів. Перший розряд визначає найнижчу кваліфікацію, а восьмий – найвищу (з навч. літ.);
Майже всі механізовані роботи оплачуємо по п'ятому розряду, а основні ручні роботи на кукурудзі – по третьому і четвертому розрядах (з наук. літ.);
Існуюча класифікаційна програма з художньої гімнастики передбачає послідовний перехід від нижчого розряду до вищого (з наук.-попул. літ.).
3. В арифметиці – місце цифри при письмовому позначенні числа.
Кожна електронна лічильна машина має певну кількість розрядів. Усі числа, з якими доводиться мати справу при обчисленнях, повинні укладатися в цю кількість розрядів (з наук.-попул. літ.).
4. іст. У Московській державі XVI–XVII ст. – центральна урядова установа, яка відала служилими людьми, військовими справами та управлінням південних прикордонних областей.
РОЗРЯ́Д², у, ч.
1. рідко. Дія за знач. розряди́ти¹, розряджа́ти¹ і розряди́тися¹, розряджа́тися¹ 1–3.
Проведено дослідження впливу форми катода на характеристики лазерного розряду (із журн.).
2. Втрата електричного заряду яким-небудь тілом; явище, що супроводжує цю втрату.
Заметіль накрила їх своїм білим ковпаком, атмосферні розряди висвічували фрагменти шляху (Ю. Андрухович);
Головним джерелом атмосферних перешкод є грозові розряди – блискавки, що виникають між хмарами та між хмарою і землею (з навч. літ.);
* Образно. М. В. Ломоносов говорив, що північне сяйво є не що інше, як свічення молекул розрідженого газу під дією електричного розряду (з наук. літ.);
Чуєш тіла кожним наповненим куточком Своє тривожне щастя, розряди життьові (М. Бажан).
△ (1) Тлі́ючий розря́д.
Значення в інших словниках
- розряд — розря́д 1 іменник чоловічого роду група; ступінь кваліфікації; місце цифри в числі розря́д 2 іменник чоловічого роду розрядження Орфографічний словник української мови
- розряд — 1. категорія, ранґ|а|; (перший) ступінь, ґатунок; 2. (елекричний) іскра. Словник синонімів Караванського
- розряд — [розр’ад] -ду, м. (на) -д'і, мн. -дие, -д'іў Орфоепічний словник української мови
- розряд — I -у, ч. 1》 У Московській державі 16-17 ст. – центральна урядова установа, яка відала служилими людьми, військовими справами та управлінням південних прикордонних областей. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розряд — 1. вилад, виладка 2. виділ, поділ, див. категорія, сорт, рід, різновид Словник чужослів Павло Штепа
- розряд — СОРТ (категорія чого-небудь щодо його якості), ҐАТУ́НОК, РОЗРЯ́Д, КЛАС, РО́ЗБІ́Р розм. Полонини, теплі гори, Фрукти — перший сорт (М. Рудь); Борошно другого сорту; Папір був вищого ґатунку (Н. Рибак); Насіння першого класу. Словник синонімів української мови
- розряд — Розря́д, -ду; -ря́ди, -дів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- розряд — РОЗРЯ́Д¹, у, ч. 1. Група осіб, ряд предметів або рід явищ, об’єднаних однією чи кількома спільними ознаками. Посадське населення поділялось на кілька розрядів, залежно від заможності (Іст. Словник української мови в 11 томах