розсвічений

РОЗСВІ́ЧЕНИЙ, а, е, розм.

Дієпр. пас. до розсвіти́ти.

Світло ліхтаря, розсвіченого перед розп'яттям на другому боці вулиці, тьмяно освітлювало жіночу постать (Н. Королева);

Сосни шуміли таємничим шумом, всі вікна нашого будинку сито розсвічені (У. Самчук);

Мати була засмучена, і на очах у неї висіли розсвічені сонцем сльози (Валерій Шевчук);

// у знач. прикм.

Благословив, покропив свяченою водою перстені й одяг їх на руки лицаря й дами .. вклали обом до лівих рук розсвічені свічі, правиці ж обох священик прикрив своєю рукою (Н. Королева).