1. Словник української мови у 20 томах

розсекречувати

РОЗСЕКРЕ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗСЕКРЕ́ТИТИ, е́чу, е́тиш, док., що.

1. Робити доступним, відомим те, що раніше було секретним, таємним.

– Ви яке мали право розсекречувати таємні документи штабу? – сухо запитав я писаря (Ю. Збанацький);

– Сам факт вибуху бомби [атомної] вже розсекретив її існування (Н. Рибак).

2. рідко кого, розм. Усувати кого-небудь від секретної роботи.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розсекречувати — розсекре́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розсекречувати — -ую, -уєш, недок., розсекретити, -ечу, -етиш, док., перех. 1》 Робити доступним, відомим те, що раніше було секретним, таємним. 2》 розм. Усувати кого-небудь від секретної роботи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розсекречувати — Відтаємничувати, відтаємничити, повідтаємничувати Словник чужослів Павло Штепа
  4. розсекречувати — РОЗСЕКРЕ́ЧУВАТИ (робити доступним, відомим щось таємне), РОЗТАЄМНИ́ЧУВАТИ розм. — Док.: розсекре́тити, розтаємни́чити. — Ви яке мали право розсекречувати таємні документи штабу? (Ю. Збанацький). Словник синонімів української мови
  5. розсекречувати — РОЗСЕКРЕ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗСЕКРЕ́ТИТИ, е́чу, е́тиш, док., перех. 1. Робити доступним, відомим те, що раніше було секретним, таємним. — Ви яке мали право розсекречувати таємні документи штабу? — сухо запитав я писаря (Збан., Ліс. Словник української мови в 11 томах