розспівуватися

РОЗСПІ́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗСПІВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., розм.

1. Співатися, лунати (про пісню).

Розспівалася [пісня] в єго [його] душі (В. Стефаник).

2. Виконувати певні вправи голосом, настроюючи голосові зв'язки на процес співу.

– Перш ніж розучувати нові твори, хор розспівувався – виконував різні вправи, гами (з наук. літ.).

3. тільки док. Почавши співати, захопитися співом.

Вона була з тих південних співучих натур, що як почне співать та як розспівається, то вже .. ладна доти співать, доки не охрипне (І. Нечуй-Левицький);

Розщебеталися, розспівалися хлопці та дівчата, як на справжній недільній прогулянці (В. Речмедін);

// Защебетати дзвінко (про птахів).

– Як розспівався, – кивнув головою тато на невидиму пташину (М. Стельмах);

// Сповнитися співом, піснями.

Ліси розспівалися, верхи у верховині розхиталися, ріками зорі розморгалися, долами роси розперлилися (Марко Черемшина);

// перен., жарт. Почавши говорити, захопитися розмовою.

[Світлана:] Оце б вийти в поле. А воно лежить широке-широке... Трактори гудуть... [Кряж:] А чого це ти розспівалася? Поля, поля. Що тобі поля? (М. Зарудний).

4. тільки недок. Пас. до розспі́вувати 1–3.