1. Словник української мови у 20 томах

розсупонений

РОЗСУПО́НЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до розсупо́нити.

Комір простої вишиваної сорочки був розсупонений, і струмінь повіву приємно лоскотав могутні груди. Богдан дивився вперед, але пильно слухав розмови сина Юрка з десятником (І. Білик);

// у знач. прикм.

Гаркуша підійшов до кобили і, зціпивши зуби, взявся міцніше затягувати розсупонений хомут (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розсупонений — розсупо́нений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. розсупонений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розсупонити. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розсупонений — РОЗСУПО́НЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розсупо́нити; // У знач. прикм. Гаркуша підійшов до кобили і, зціпивши зуби, взявся міцніше затягувати розсупонений хомут (Гончар, II, 1959, 217). Словник української мови в 11 томах