розсікач
РОЗСІКА́Ч, а́, ч.
1. Пристрій для розсікання газового полум'я в конфорці газової плити.
2. Аеродинамічна площина, яка встановлюється під переднім бампером в кузовних машинах і слугує для обмеження надходження повітря під днище, а відтак розріджує повітря під ним; сплітер.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розсікач — -а, ч. Те, що розсікає (у 1 знач.) що-небудь, признач. для цього. Великий тлумачний словник сучасної мови