розтаборитися

РОЗТАБОРИ́ТИСЯ, ю́ся, и́шся, док., розм.

Стати де-небудь табором, групою людей.

У кінці місяця перейшли Дніпро й розтаборилися Хвастівським табором. І тут приходить тиха звістка про доноси (Г. Колісник);

В таборі впиватися не вільно, хоч крамарі з Білої Церкви здовж шляху і собі розтаборилися, приманюючи козацькі душі до солодких чарок. Не один останнього рубля пропив (Б. Лепкий);

// Розміститися, розташуватися.

І пішов Ісак звідти, і в долині Ґерару розтаборився, та й осів там (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Підшукали затишне місце і розтаборилися на нічліг (Б. Лепкий).