розтелепа
РОЗТЕЛЕ́ПА, и, ч. і ж., фам.
Нестримна, неуважна людина; роззява.
Він [Наполеон] .. лаяв розтелепу брата за його запізнення, внаслідок чого не вдалося перерізати дорогу Багратіонові (П. Кочура);
– Корову ж цієї ночі в якоїсь удовиці вкрали. Вдосвіта кинулась вона, розтелепа, до Марка шукати запомоги (М. Стельмах);
* У порівн. – От тобі й маєш! Я ще й винувата, що він ходить, як та розтелепа (І. Цюпа).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розтелепа — розтеле́па іменник чоловічого або жіночого роду, істота фам. Орфографічний словник української мови
- розтелепа — див. вайлуватий; дурний; неуважний Словник синонімів Вусика
- розтелепа — -и, ч. і ж., фам. Неспритна, неуважна людина; роззява. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розтелепа — РОЗЗЯ́ВА ч. і ж., розм. (неуважна людина), РОЗЗЯВЛЯ́КА розм., РОЗТЯ́ПА розм., РОЗТЯПА́КА розм., РОЗТЕЛЕ́ПА фам., ҐА́ВА зневажл., ВОРО́НА зневажл., ШЛАПА́К ч., зневажл., СОЛОПІ́Й ч., розм., РОЗВЕ́ЗА розм. — Ач, роззява!... Словник синонімів української мови
- розтелепа — РОЗТЕЛЕ́ПА, и, ч. і ж., фам. Нестримна, неуважна людина; роззява. Він [Наполеон].. лаяв розтелепу брата за його запізнення, внаслідок чого не вдалося перерізати дорогу Багратіонові (Кочура, Зол. Словник української мови в 11 томах