розтерзаний

РОЗТЕ́РЗАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до розтерза́ти.

Хата в старих, на думку Коропа, була в достатках; тут тобі не звисають з полу, як ото в голоти, розтерзані дітворою чорні подушки, не висить на жердці лахміття якесь (Г. Косинка);

Високий, розтерзаний вітром стовп вогню стояв над Ладьковою хатою (М. Зарудний);

[Флорентієць:] На порталі вище брам і веж твого стократ розтерзаного міста, стоїть твій твір у відблисках пожеж, а ти тут ліпиш коники із тіста! (Л. Костенко);

Розтерзані й засліплені пожарами, вони бігли з автоматами вулицею повз біленькі хатки (П. Панч);

Стара, нещасна, розтерзана горем баба, кленучи тих, що злобу в серці замишляють і гострять язик свій, як у змія, сипала прокльони і на його голову (Ю. Бедзик);

Марко тяжко відсапувався. Вигляд у нього був розтерзаний (І. Микитенко);

[Тимофій:] У мене ще немає сили піднятися на таку височінь. Душа моя розтерзана (О. Корнійчук);

// у знач. прикм.

Майор Воробйов довго розглядає розтерзану й пошматовану землю (В. Кучер);

Серед кущів лежала розтерзана телиця, а біля неї вовтузилось двоє старих вовків (О. Копиленко);

* Образно. За твої побиті чесні руки, за життя розтерзане твоє – ми відплатим! (І. Гончаренко);

// розте́рзано, безос. пред.

На місці було розтерзано катів (О. Гончар);

Якщо не вжити негайних застережних заходів, мальовничий куточок природи [Придесення] буде остаточно розтерзано (з наук.-попул. літ.).

2. у знач. прикм. Розірваний у багатьох місцях; драний, пошматований (про одяг).

Кілька голих до пояса робітників. Між ними Васюта – без піджака, в розтерзаній, вкритій брунатними плямами сорочці (Ю. Шовкопляс).

3. у знач. прикм. У брудному, драному одязі; обірваний.

Закривавлених, розтерзаних, замучених спрагою, гнали їх [полонянок] отим зоряним Чумацьким Шляхом з України на Крим (О. Гончар);

І гнів на ката без упину їм душі сповнював ущерть. “Прощай навіки, Батьківщино! За тебе ми йдемо на смерть”, шепочуть страдники. Побиті, в крові, розтерзані, худі... (В. Сосюра).

4. у знач. прикм., перен. Морально дуже змучений.

Замучені, зганьблені, голодні, нещасні жінкиплакали, цілували нашіх бійців, .. і поливали їх горючими сльозами. І на все це не можна було нікому дивитися без сліз. Радість і горе. То сльози наших матерів, нашої розтерзаної многостраждальної України (О. Довженко);

// Сповнений моральних страждань, муки (про серце, душу).

Буду дихати, падать, рости й воювать до загину, Бо великий наш гнів, бо дорога рівнішою є. Я візьму твого [Україно] смутку і горя важку половину У розтерзане, горде, нескорене серце моє! (А. Малишко);

Ярослава ходила по кімнаті, виливаючи перед ним свою розтерзану душу (Л. Дмитерко).