розтолочений
РОЗТОЛО́ЧЕНИЙ, а, е, діал.
Дієпр. пас. до розтолочи́ти.
Нам було жаль покидати ці розтолочені копитами поля, що споконвіку годували нас хлібом (Р. Федорів);
// у знач. прикм.
Поруч валяються уламки столу, стільців, череп'я, заплямлене кров'ю, перетліле ганчір'я, розірвані ланцюжки ручних кайданів, а під стіною, коло вирубаного плінтуса, – розтолочений маленький черевичок (М. Сиротюк).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розтолочений — розтоло́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- розтолочений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розтолочити. Великий тлумачний словник сучасної мови