розторощувати

РОЗТОРО́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗТОРОЩИ́ТИ, рощу́, ро́щиш, док., що, рідше кого, діал.

Розламувати, розбивати, розтрощувати.

Я сильний, віковічні скали розторощу, на землю повалю... (І. Франко);

На шлях вириваються з-за лісу танки – багато великих, ревучих потвор, – ригаючи вогнем, вони доганяють санітарну валку й чавлять все геть своїми гусеницями, вдавлюють в землю, розторощують і розмелюють, розламують на тріски (І. Багряний);

Щось там в ділі є таке, що може геть його розторощити й всьому покласти край. Що то за папери? Що там..? (І. Багряний);

* Образно. Пісня вдарила громом: Гей, наливайте повнії чари, Щоб через вінця лилося!.. Пісня забурхала, як повінь, розторощуючи геть усе – всякий смуток і жаль (І. Багряний).