1. Словник української мови у 20 томах

розтринькувати

РОЗТРИ́НЬКУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗТРИ́НЬКАТИ, аю, аєш, док., що, розм.

Легковажно, марно витрачати що-небудь (гроші, майно і т. ін.).

З горя вона тоді не раз і напивалася, .. хоть [хоч] ніколи п'янство не довело її до того, щоб розтринькувала .. гірко запрацьоване добро (І. Франко);

У неї [Волховської], власне, була одна турбота – розтринькати своє майно, і з цим веселим заміром вона справлялась легко, незважаючи на свій уже похилий вік (Василь Шевчук);

Вже літечко моє не буде зеленіти .. Шкода гукать – вертать назад весну мою! Розтринькав капітал, завбожів я душею... (П. Куліш);

На другий рік вона вже розтринькала декілька карбованців, на третій батько не долічив більш (Л. Яновська);

// перен. Нерозумно використовувати (життя, сили, час і т. ін.) на що-небудь дріб'язкове, пусте, не варте уваги.

Старанно зберігала Софія пожовклі вирізки з американських газет, як і листи від своїх ексцентричних заморських приятельок, з якими вона колись розтринькувала життя (О. Гончар);

Це надто велика розкіш – розтринькувати рештки свого життя по цих вагонах (Ю. Щербак);

[Годвінсон:] Сей чоловік вже змарнував талант, розтринькав, мов п'яниця (Леся Українка);

Чи ж довго буде молодість тривати? А ти її розтринькав не на те! (Л. Костенко);

Що є дорожчого у людини, ніж час? Людина може розтринькати, згайнувати його, і тоді стане за її спиною довгий ряд років, втрачених назавжди (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розтринькувати — розтри́нькувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. розтринькувати — див. марнотратити Словник синонімів Вусика
  3. розтринькувати — -ую, -уєш, недок., розтринькати, -аю, -аєш, док., перех., розм. Легковажно, марно витрачати що-небудь (гроші, майно і т. ін.). || перен. Нерозумно використовувати (життя, сили, час і т. ін.) на що-небудь дріб'язкове, пусте, не варте уваги. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розтринькувати — розтри́нькувати витрачати марно, нерозумно (майно, гроші)(м, ср, ст): Сяня не встигала отямитися, як розтринькувала увесь заробіток, від чого сама згодом тяжко страждала (Авторка)|| = протринькувати Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. розтринькувати — ВИТРАЧА́ТИ (нерозважливо, марно використовувати що-небудь для чогось), ТРА́ТИТИ, РОЗТРА́ЧУВАТИ, ВИТРА́ЧУВАТИ, МАРНУВА́ТИ, МАРНОТРА́ТИТИ, ПЕРЕВО́ДИТИ, ГАЙНУВА́ТИ, ГУБИ́ТИ, РОЗТРАЧА́ТИ рідко, ВИКИДА́ТИ розм., РОЗТРИ́НЬКУВАТИ розм., ТРИ́НЬКАТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. розтринькувати — РОЗТРИ́НЬКУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗТРИ́НЬКАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Легковажно, марно витрачати що-небудь (гроші, майно і т. ін.). З горя вона тоді не раз і напивалася, ..хоть ніколи п’янство не довело її до того, щоб розтринькувала.. Словник української мови в 11 томах