розтіпувати

РОЗТІ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗТІПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що, розм.

Приводити в повне безладдя, розтріпувати, розкуйовджувати;

// безос.

Вирували вітри з дощами, виложили недоношені хліба – крутнуло, завернуло, придавило, розтіпало, викрутило хліб (К. Гордієнко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me