1. Словник української мови у 20 томах

розхвалений

РОЗХВА́ЛЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до розхвали́ти;

// у знач. прикм.

[Антей:] Дивись, Нерісо, сей вінець єдиний здобув я за життя, та він дорожчий від всіх твоїх розхвалених тріумфів (Леся Українка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розхвалений — розхва́лений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. розхвалений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розхвалити. || розхвалено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розхвалений — Розхва́лений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. розхвалений — РОЗХВА́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розхвали́ти; // У знач. прикм. [Антей:] Дивись, Нерісо, сей вінець єдиний здобув я за життя, та він дорожчий від всіх твоїх розхвалених тріумфів (Л. Укр., III, 1952, 443). Словник української мови в 11 томах