розхльобувати
РОЗХЛЬО́БУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗХЛЬО́БАТИ, аю, аєш, док., що, розм., рідко.
Те саме, що розхле́бтувати.
– Ну, знай же, Калинко: ти нічого мені не казав, я нічого не чув. Не знав і знати не хочу! Заварив кашу – сам і розхльобуй! (А. Дімаров);
– Замовкни, безжалісний! Удвох ми з тобою заврили кашу, удвох давай розхльобувати. Так, я любила тебе (Микита Чернявський);
Якось уже так склалося, що в усій цій історії мені доводилося вести перед. Через мене заварилася вся ця каша з годинником, мені її першому й розхльобувати! (В. Нестайко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розхльобувати — розхльо́бувати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- розхльобувати — РОЗХЛЬО́БУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗХЛЬО́БАТИ, аю, аєш, док., перех., розм., рідко. Те саме, що розхле́бтувати. Словник української мови в 11 томах