розчовпти

РОЗЧОВПТИ́, пу́, пе́ш, док., кого, що і без прям. дод., розм.

Те саме, що розчо́впати.

“Трохи мене ти не морочиш, Не розчовпу, що ти пророчиш”, – Еней Сивиллі говорив (І. Котляревський);

– От слухай, – каже, – та й міркуй собі, коли розчовпеш, що воно за мара така (О. Стороженко).